Як розвинути тонке відчуття простору?

Однією з художніх епох 9 класу  є  епоха ліплення амфори. Так, у вальдорфській школі ліплять  багато. Спочатку, в молодших класах – з воску (це живий матеріал, він ближче маленькій дитині), а потім  перед учням з'являється глина. Без ліплення не можна собі уявити жодну епоху. Під час епох з географії на столі поступово виростають гори, а між ними - річкові долини, озера. На уроках історії – всі захоплено будують середньовічне місто, стіну з ровом, а за ним  маленькі домівки та великий палац з баштами.

Також можна ліпити фрукти та овочі, тварин та птахів…

А як зліпити людну? Адже, щоб створити людину - потрібно спочатку відчути людські форми, їх пропорції, гармонійне поєднання, вертикальну поставу. І ось дивним чином на шляху до опанування людських форм постає …амфора. Так, так – стародавня грецька посудина для зберігання олії або вина. Вона чудовим образом несе в собі людські ознаки, певною мірою  повторюючи форми нашого тіла. Розширюючись знизу догори, амфора  нагадує лінії від ніг до плечей, або до стегон; вище – шия та горло, є навіть губи. Дно також виліплене за аналогією до людського – воно не пласке, а вигнуте, як  склепіння нашої стопи.

Ліпити амфору доволі не просто. Учні мають контролювати і внутрішню поверхню, і зовнішню, весь час підтримувати баланс між ними та  відчувати, що відбувається всередині, а що – зовні. Переживати спочатку розширення, а потім зворотний рух – звуження в шийці, це як дихання людини: вдих і видих.  Вкрай цікавий момент -  прикріплення ручок, в цьому жесті можна побачити і силу, і волю, і рішучість… А якщо зробити щось не так, то ручки не зможуть тримати всю місткість,  здаватимуться хирлявими і неспроможними втримати вагу.

Вкрай важливо, щоб амфора зберегла свою  вертикаль, не похилилася, не перекособочилася на один бік, не сповзла і не впала.

Отже, задача перед дев’ятикласниками стоїть серйозна, та вона їм під силу. Ще рік тому вони вивчали людський скелет, поставу, пропорції свого тіла. А тепер, після такого переживання, вони створюють свою «дитину» на кшталт свого тіла - амфору, тобто ліплять самого себе, часто навіть не підозрюючи цього.

…Перед нами на столі – учнівські роботи – амфори. Поряд з ними – молоді люди, майстри, що їх створили. І як амфора є посудиною для вина, так тіло людини є посудиною для Духу.