І знову ми всі зібралися разом в одному родинному колі. Особливо хвилюють серце маленькі сонячні першокласнички: як вони однією рукою ще трепетно тримаються за одяг батьків і водночас цікаво зазирають у вічі високим старшокласникам, що заводять їх до класу. Кожен іде по-різному: хтось рішуче, аж біжить, хтось грайливо підстрибує, хтось замріяно тягне свого татуся із собою до класу… Власне, все, як у дорослих. Ми теж всі по-різному вирушали вранці з домівок на святкову зустріч. Проте, ми, все ж таки, дорослі…Тому однаково потужно тримаємо наше коло.

Це був ранок сонця… Золотисте волоссячко учнівських зачісок; запашні, багряні та сліпучо жовті осінні квіти; ще майже свіжа, не потолочена дитячими ніжками зелена трава шкільного подвір’я; строкаті, мов квіти, святково вбрані вчительки та батьки; ніжні звуки акустичного дуету та глибокі, від кожного серця підійняті, пісні про головне ( життя, Україну, віру, надію та любов до світу), - все це набрало ще густішого, значимішого сенсу в цьому році.

Ми відкрилися всією вальдорфською громадою до нового навчального року не залежно ні від вибухів, ні від безсонних ночей, ні від майже непідйомного тягара роботи, щоб розпочати новий виток. Але ми ПОЧАЛИ. І БУДЕМО так робити щороку, знов і знов. Заради нашого найдорожчого скарбу – наших любих дітей.

Хай вистачить натхнення, сил і мудрості кожному, хто в нашій родині.

З початком нас!