Коли холод охоплює всю природу

ми гартуємо себе, щоб протистояти сну, ціпенінню, байдужості, пасивності. Саме про це говоримо ми в цю пору, що ми називаємо часом Михаїла.

Маленькі діти грають в ігри, долають казкових драконів, старші – долучаються до серйозних розмов про Людину, її можливості, її силу.

Гарною традицією школи стали спільні зустрічі учнів середніх та старших класів, де діти можуть поміркувати та поговорити  про людські чесноти, що роблять нас людьми, допомагають протистояти  злу. А під час війни це так актуально! Тому ці розмови – не далека теорія, це – частина нашого життя. Ми всі готуємо себе для цього протистояння, тож підтримуємо себе, виховуємо, усвідомлюємо, що ми – це сила!

Та про що б ми не говорили – треба завершити це гарною справою! Тож збираємо посилки воїнам – нашим татусям, братам, нашим випускникам. Пишемо листи, даруємо смаколики, малюнки, теплі речі, а головне – тепло нашої любові та вдячності нашим захисникам. На 10 адрес поїдуть наші вітання від помічників Михаїла.

А на завершення – збираємося в залі, де звучать урочисті слова,  пісні про перемогу світлих сил,  евритмічні виступи учнів та вчителів, що вражають до глибини душі…

А ще діти уносять з собою  в кошиках червоні яблука – символи сили та перемоги. В класі вони їх розріжуть, знайдуть зірочку і зрадіють… Михаїл допоміг їм підготуватися до зими, до реальних випробувань! Ми вистоїмо!